Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
… сучасній поезії чи, приміром, у перекладі раз у раз натрапляєш на неправильні наголоси, то складається враження, що автор чи перекладач правильних наголосів просто не знає.
Так, це повинно бути радше винятком, чім кожноденною практикою.
У пісні, де сплетені обі гармонії: музична і рими, ці винятки не такі разючі, як у віршах та прозових творах, де зустрічаються діалектизми, архаїзми, рідковживані слова з плаваючим наголосом. Щодо них, думаю варто повернутись до старої практики * із застосування пояснень (якщо автор їх зможе давати).
А загалом, варто Відмовитись від практики застосування слів з неправильним наголосом.
(В душі я не прихильник таких жорстких рамок, але сумління вимушує дотримуватись сказаного. Починай з себе -)).
Так, це повинно бути радше винятком, чім кожноденною практикою.
У пісні, де сплетені обі гармонії: музична і рими, ці винятки не такі разючі, як у віршах та прозових творах, де зустрічаються діалектизми, архаїзми, рідковживані слова з плаваючим наголосом. Щодо них, думаю варто повернутись до старої практики * із застосування пояснень (якщо автор їх зможе давати).
А загалом, варто Відмовитись від практики застосування слів з неправильним наголосом.
(В душі я не прихильник таких жорстких рамок, але сумління вимушує дотримуватись сказаного. Починай з себе -)).
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Два кОльори мої, два кольорИ...
/wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
/wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
То це ж і є стилізація під українську народну пісню. До того ж теоретично можливі обидва наголоси, хоч, Ваша правда, при числівниках два, три, чотири орфоепічні норми регламентують наголошувати перший склад — кольори . Але ж поет не написав спольська кольори, як тепер раз у раз лунає з телевізорів і радіоприймачів.
А чи багато Ви можете навести прикладів, коли Дмитро Васильович зміщує наголос без потреби, зокрема й у поетичних перекладах з іноземних мов?
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Та ще й оба на полотні, в душі моїй (але не мОїй) оба. Ну, галичанин Павличко, Пономарьов - подолянин. Тут наголоси століттями формувалися під впливом польської мови, виробився свій діалект: хОджу, кАжу, нОшу, вОджу... Я якось був на лекції Ірини Фаріон про культуру мови. А вона все: "А я йому кАжу". Я терпів, терпів, та й не втерпів:
- То кАжу чи кажУ?
- А це я по-галицьки!
- То Ви про галицький діалект чи про українську мову?..
Тут вона (і я її розумію) вдалася до демагогії про важливість діалектів, що діалект - то не суржик тощо. Колись Іван Дзюба закликав не бути мовними пуританами, бо це відштовхує людей, які не володіють літературною мовою. І справді, літературною мовою у всякій нації бездоганно володіє відсотків 2-3 населення. Але ж ми й говоримо про ті відсотки. Саме їх - поетів, літераторів, редакторів тощо стосуються наші претензії.
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Хіба що дуже підсвідома, бо як він сам десь "по радіо" розповідав, спочатку пісня написалась, а вже пізніше якось відбріхувався від редакторів - то ж совєтські часи були і редактори були ой-ой!
Можливо, але словник ("Словники України on-line") дає лише один.
Спеціально цим не займався, мій приклад був ілюстрацією до "В поезії і пісні наголос дозволено рухати. І це не є крамолою."
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Це правда, що були круті редактори. І не завжди це було на шкоду творові. Ось, приміром, як відгукнувся про редактора свого перекладу Олекса Кундзич:
Кілька років тому я переклав першу книжку «Белой березы». Редактор вичитав переклад, поробив свої позначки олівцем, і ми почали обмірковувати його зауваження. Я побачив, що це людина дуже урівноважена, спокійна і незламно, непереборно тверда в своїх переконаннях... власне, в одному переконанні, що все повинно бути «як у автора». Я не мав права ні уникнути немилозвучності, ні змінити порядок слів заради ритму і разом з тим не мав змоги довести своє право на такі зміни. Я виголошував цілі промови, а редактор слухав, перечікував, а потім спокійно казав: ну, то зробимо так, як у автора? Додому я приходив хворий. Я пам’ятаю конкретний випадок, як ми сперечалися про заміну сполучника «і» на кому. А в Бубєннова траплялись і просто логічні зриви. Наприклад: «Через год у них родился Андрей». Наче міг народитись і Сергей, а то, чого доброго, й Николай, але коли дитина народилася, то побачили, що це Андрей. Я зробив так, як буває в природі: народився син чи хлопчик, не пам'ятаю тепер, а вже по цьому назвав його. Після тривалої і безрезультатної боротьби ми пішли до директора. Той ніби співчував мені, усміхався, але сам не наважувався розв’язати складне питання про те, чи в жінки народжується хлопчик, чи готовий Андрій, і звернувся до письменника Первомайського, якого ми застали в кабінеті. Первомайський засміявся і, не вагаючись, погодився, що навряд чи ім’я Андрій можна вважати за біологічну ознаку; очевидно-таки, «в них народився хлопчик». Так ми пройшли всю книжку, після редагування я відпочив у санаторії, і загалом усе закінчилось гаразд.
Минулої осені я здав рукопис «Російського лісу». Мені сказали, що редагуватиме той самий редактор. Я трохи оторопів, думаю — здоров’я в мене тепер менше, та й літа вже не ті — чи витримаю я співробітництво з шановним редактором. Минув якийсь час, заходжу, питаю: — Ну як? — Нічого,— каже він,— тільки в перших розділах трохи іноді збиваєтесь на буквалізм... — Ура, ура! — думаю собі, на цьому то ми помиримося й без директора. Річ у тому, що, почавши працювати над перекладом за рік до цього, я трохи побоювався, щоб не надуживати правом перевираження саме в зв’язку з моїми виступами про це у пресі, і ще до розмови з редактором почував, що моя обережність відбилася на тексті. Взагалі, мистецтво не прощає ніяких сторонніх міркувань. Редактор досить тонко відчув певну зв'язаність художньої мови — а це теж буквалізм. Треба сказати, що буквалізм — не тільки безграмотність і халтура, це може бути виявом втоми, виявом спаду творчого напруження: досить трохи попустити собі, щоб гіпноз мови оригіналу посів тебе й реалізувався у всяких недоглядах.
Цього разу редактор виявив себе добрим помічником письменника, до того ж він не просто механічно змінив принцип на модніший, а по-справжньому зрозумів суть перекладу, і ми в цілковитому контакті виловили ті недогляди, що трапилися, а коли й сперечались, то це вже були творчі суперечки.
Навпаки, "Словники України" подають за норму обидва варіанти: і два кольори, і два кольори. Один варіант (як на мене, то цілком справедливо) подає Орфоепічний словник Миколи Погрібного:
[attachmentid=368]
Пор. також брати (але два брати), дуби (але три дуби), дахи (але два дахи) тощо.
Ваша правда, це не крамола, якщо, певна річ, перенаголосити слово дає змогу стилістика тексту. Та коли без ніяких причин автор обертає надію на надію, щоб заримувати її з ванадію, то інакше, як помилкою чи невіглаством, я це назвати не можу.
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Цікаво, а звідки цитата з Кундзича?
Точно так! Mea culpa, був неуважним.
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Років із п'ять чи шість тому я читав цю книжку. Я й тепер частенько її гортаю. Цитати з неї я вже наводив на Форумі кілька разів, але щоразу набирав текст сам. От і вчора я, пригадавши прочитане, знайшов той епізод у книжці. Хотів був набрати його, аж мені пощастило: з допомогою Ґуґла я відшукав текст на цьому сайті. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Щиро-прещиро каюсь... /ah.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":ah:" border="0" alt="ah.gif" />
Поетична знахідка, авторський неологізм чи...
Ваша правда, це не крамола, якщо, певна річ, перенаголосити слово дає змогу стилістика тексту. Та коли без ніяких причин автор обертає надію на надію, щоб заримувати її з ванадію, то інакше, як помилкою чи невіглаством, я це назвати не можу.
Я наголоси дуже рідко змінюю
За селом прокричали лелеки
Летіли лелеки з Африки, -
Несли в Україну грип.
Летіли лелеки і кашляли,
Я кричав їм у слід, аж охрип:
- Не летіть ви сюди, чорнОгузи, -
Хай вас негри усіх поїдять!
Вистачить з нас і Чорнобиля…
Отче наш… вашу мать, вашу мать…
Читать полностью: http://h.ua/story/95720/#ixzz1uGqC0rgk