SS. писав: ↑Пон травня 07, 2012 6:07 pm
Хіба що дуже підсвідома, бо як він сам десь "по радіо" розповідав, спочатку пісня написалась, а вже пізніше якось відбріхувався від редакторів - то ж совєтські часи були і редактори були ой-ой!
Це правда, що були круті редактори. І не завжди це було на шкоду творові. Ось, приміром, як відгукнувся про редактора свого перекладу Олекса Кундзич:
Кілька років тому я переклав першу книжку «Белой березы». Редактор вичитав переклад, поробив свої позначки олівцем, і ми почали обмірковувати його зауваження. Я побачив, що це людина дуже урівноважена, спокійна і незламно, непереборно тверда в своїх переконаннях... власне, в одному переконанні, що все повинно бути «як у автора». Я не мав права ні уникнути немилозвучності, ні змінити порядок слів заради ритму і разом з тим не мав змоги довести своє право на такі зміни. Я виголошував цілі промови, а редактор слухав, перечікував, а потім спокійно казав: ну, то зробимо так, як у автора? Додому я приходив хворий. Я пам’ятаю конкретний випадок, як ми сперечалися про заміну сполучника «і» на кому. А в Бубєннова траплялись і просто логічні зриви. Наприклад: «Через год у них родился Андрей». Наче міг народитись і Сергей, а то, чого доброго, й Николай, але коли дитина народилася, то побачили, що це Андрей. Я зробив так, як буває в природі: народився син чи хлопчик, не пам'ятаю тепер, а вже по цьому назвав його. Після тривалої і безрезультатної боротьби ми пішли до директора. Той ніби співчував мені, усміхався, але сам не наважувався розв’язати складне питання про те, чи в жінки народжується хлопчик, чи готовий Андрій, і звернувся до письменника Первомайського, якого ми застали в кабінеті. Первомайський засміявся і, не вагаючись, погодився, що навряд чи ім’я Андрій можна вважати за біологічну ознаку; очевидно-таки, «в них народився хлопчик». Так ми пройшли всю книжку, після редагування я відпочив у санаторії, і загалом усе закінчилось гаразд.
Минулої осені я здав рукопис «Російського лісу». Мені сказали, що редагуватиме той самий редактор. Я трохи оторопів, думаю — здоров’я в мене тепер менше, та й літа вже не ті — чи витримаю я співробітництво з шановним редактором. Минув якийсь час, заходжу, питаю: — Ну як? — Нічого,— каже він,— тільки в перших розділах трохи іноді збиваєтесь на буквалізм... — Ура, ура! — думаю собі, на цьому то ми помиримося й без директора. Річ у тому, що, почавши працювати над перекладом за рік до цього, я трохи побоювався, щоб не надуживати правом перевираження саме в зв’язку з моїми виступами про це у пресі, і ще до розмови з редактором почував, що моя обережність відбилася на тексті. Взагалі, мистецтво не прощає ніяких сторонніх міркувань. Редактор досить тонко відчув певну зв'язаність художньої мови — а це теж буквалізм. Треба сказати, що буквалізм — не тільки безграмотність і халтура, це може бути виявом втоми, виявом спаду творчого напруження: досить трохи попустити собі, щоб гіпноз мови оригіналу посів тебе й реалізувався у всяких недоглядах.
Цього разу редактор виявив себе добрим помічником письменника, до того ж він не просто механічно змінив принцип на модніший, а по-справжньому зрозумів суть перекладу, і ми в цілковитому контакті виловили ті недогляди, що трапилися, а коли й сперечались, то це вже були творчі суперечки.
SS. писав: ↑Пон травня 07, 2012 6:07 pm
Можливо, але словник ("Словники України on-line") дає лише один.
Навпаки, "Словники України" подають за норму обидва варіанти: і два к
ольори, і два кольор
и. Один варіант (як на мене, то цілком справедливо) подає Орфоепічний словник Миколи Погрібного:
[attachmentid=368]
Пор. також брат
и (але два бр
ати), дуб
и (але три д
уби), дах
и (але два д
ахи) тощо.
SS. писав: ↑Пон травня 07, 2012 6:07 pm
Спеціально цим не займався, мій приклад був ілюстрацією до "В поезії і пісні наголос дозволено рухати. І це не є крамолою."
Ваша правда, це не крамола, якщо, певна річ, перенаголосити слово дає змогу стилістика тексту. Та коли без ніяких причин автор обертає над
ію на н
адію, щоб заримувати її з ван
адію, то інакше, як помилкою чи невіглаством, я це назвати не можу.