La poesie n'a pas la verite pour
objet, elle n'a qu'elle-meme.
Charles Baudelaire
Hi, мій учителю і друже,
Про мене все це не байдуже.
Життя з його скаженим шалом,
З погонею за ідеалом,
З його стражданням і болінням
І невгамованим сумлінням,
Життя — се дві противні сили,
Що між собою в бій вступили.
Одна з них — велетень-гнобитель,
А друга — геній-визволитель;
Його двосічна гостра криця
Влучна, як з неба блискавиця;
Але і велетень могучий
В руці тримає меч блискучий?
Страшні, тяжкі його удари,
А ще страшніш таємні чари...
Як маю я його цуратись
Чи від ударів ухилятись?
О, ні! Я, взявши в руки зброю,
Іду за генієм до бою.
Рубаюсь з ворогом, співаю,
В піснях до бою закликаю
Всіх тих, що мляві, чи недужі,
Чи під укриттям сплять байдужі.
І знаю я, що замість плати
Мене чекають кари, страти...
Та чи ж грізний удар обуха
Там, де буяє творчість духа?
Одна хвилина раювання
Там відкупляє всі страждання.
Бо то чуття свобідні, щирі
Бринять у святобливій лірі.
І прикро, як ураз зі мною
Стають, немовби теж до бою,
А справді для пихи своєї
З порожнім серцем фарисеї
І паперовими мечами
Вимахують над головами.
Хто кликав їх? Чого їм треба?
Чи хробакам потрібно неба?
Нехай ідуть всі ті нездари
На торговиці та базариї
Нікчемний крам, дрібні вигоди —
От їх найвищії клейнодиі
Але коли повсякчас битись,
То серце може озлобитись.
Охляти може, зачерствіти,
Зав'януть, як без сонця квіти.
Душа бажає скинуть пута,
Що в їх здавен вона закута,
Бажає ширшого простору —
Схопитись і злетіти вгору,
Життя брудне, життя нікчемне
Забути і пізнать надземне.
Все неосяжне — охопити,
Незрозуміле — зрозуміти!
О, друже мій, то не дурниці.—
Всі ті щасливі небулиці
Про райських гурій, про нірвану,
Про землю ту обітовану.
Вони тягар життя скидають
І душу раєм надихають.
Чи все ж те розумом збагнути,
Що дасться серцеві відчути?
І чи можливо без утрати
Свобідний творчий дух скувати?
І хто Поезію — царицю
Посміє кинуть у в'язницю?
Хто вкаже шлях їй чи напрямок,
Коли вона не зносить рамок?
В ній в с і краси кольори сяють,
В ній в с і чуття і змисли грають!..
До мене як горожанина
Ставляй вимоги — я людина.
А як поет — без перепони
Я стежу творчості закони;
З них повстають мої ідеї —
Н айкращий скарб душі моєї.
Творю я їх не для шаноби;
Не руш, коли не до вподоби.
І ще скажу, мій славний друже,
Я не беру життя байдуже.
Високих дум святі скрижалі,
Всі наші радощі і жалі,
Всі ті боління і надії
І чарівливі гарні мрії, —
Все, що від тебе в серце впало,
Не загубилось, не пропало...
Моя девіза: йти за віком
І бути цілим чоловіком!
Писано в Харкові 105 років тому
/smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Послуги з літературної редакції та написання робіт
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Послуги з літературної редакції та написання робіт
Pere писав: ↑Сер серпня 01, 2007 4:09 pm
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: "Ось декадент!"
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга -
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на "шрррум" настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?
Ні, сюди радше пасує це:
Вiн мiж нами тепер! Вiн зiбрав нас усiх!
Хто ж на поклик його не озветься?!
Після довгих ста днів не вчуваєте ніг?
То Pere-мовознавець несеться! /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Послуги з літературної редакції та написання робіт
ридаю від розчулення!!!
Послуги з літературної редакції та написання робіт
Хай живе та пасеться, кукарікає, несеться! /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Послуги з літературної редакції та написання робіт
нафлудили ми тут... а прибирати я не люблю... ото шоб мені небагато чистити довелося - марш в балачку... я там теж буду. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
http://forum.slovnyk.net/index.php?showtopic=313
Послуги з літературної редакції та написання робіт
Листопад писав: ↑Суб червня 23, 2007 4:09 pm
Схоже, літредактори у вас не дуже грамотні /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />, навіть у рекламі стільки помилок /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" /> . Особливо коле очі оте "міроприємств" (замість "заходів")...
А чим власне відрізняється виступ від промови? А промова від "спіча"? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
Нема тут помилок.
Звичайно, якщо літеру пропущено, то дуже просто свій розум на цьому демонструвати.
Чим виступ від промови відрізняється. то навіть пояснювати смішно. То Ви пане, мабуть літератор?
До речі, "міроприємство" може й русизм, але в мові існує вже достатньо давно, і люди ним користуються. У нас із росіянами доволі багато споріднених слів. То що, всі повидаляємо патріотично?