Рекламні оголошення, які безпосередньо стосуються мови, художнього чи публіцистичного слова загалом; пошук словників, художніх творів, наукових праць тощo.
6 січня 1834 р. народився Степан Руданський Спадщина С. Руданського багатожанрова: байки, казки, ліричні вірші, балади, поеми, переклади. Письменником започаткований новий жанр у світовій літературі — співомовки. Співомовки - це дотепні, динамічні, сюжетні твори з використанням різноманітних засобів гумору та сатири і побудовані на якомусь народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві. Співомовки С.Руданського тут. Поезії, зокрема "Гей, бики!"тут.
06 січня 1898 р. народився Володимир Сосюра [quote]Це — матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини... О мово вкраїнська!.. Хто любить її, Той любить мою Україну.[/quote]
06 січня 1938 р. народився Василь Стус [quote]Хай радість крил не розпросторила, за обрієм товчеться ніч. Високі тіні, мрії, пориви мережать вечір у вікні.[/quote]
Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. І ось — Стефаник і Куліш, Ось — Коцюбинський, Леся — квіти Степів страждальної землі, Народу самосійні діти! А то підземна загуде Вулканом націй ціла раса — І даром Божеським гряде Нам Прометеїв дух Тараса. Євген Маланюк
Ні-ні, міцнись. Хай тягне сум додолу — Крилатий дух напружується ввись. Дай краплю крови кожному глаголу. Молись. Чини. Міцнися і кріпись. Євген Маланюк
В мережі у більшості повідомлень зазначено, що Євген Маланюк народився 20 січня (за новим стилем) 1897 року. Маю довідник „Усі письменники і народна творчість” (Київ, „Майстер-Клас”, 2007-2008), в якій теж подано дату народження 20 січня. І тільки тут написано так:
Євге́н Филимо́нович Маланю́к (*1 лютого 1897, Новоархангельськ (20 січня за старим стилем) —†16 лютого 1968, Нью-Йорк ) — український письменник
Дивно, що між двадцятим днем січня і першим днем лютого не виходить 13 днів... Коли все-таки народився Євген Маланюк? А згадувати варто навіть попри розбіжності в датах.
2 лютого 1812 року народився Євге́н Па́влович Гребі́нка — український письменник, педагог, видавець, перекладач.
2 лютого 1901 року народився Валер'ян Петро́вич Підмоги́льний — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
3 лютого 1864 року на Полтавщині народився український поет, драматург і перекладач Самійленко Володимир (літературні псевдоніми Іваненко, В. Полтавець, В.Сивенький, Л. Сумний). Це про нього так сказав Іван Франко: [quote]«Він українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні та своєму народові, — і се в Росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий саморідний та національний — не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного ґрунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі — на жаль, такі нечисленні — радощі рідного народу».[/quote] Поезія В.Самійленка"Українська мова" тут. Інші твори можна знайти тут. [quote] Володимир Самійленко АКРОСТИХ У мене є одно кохання, Котре не зраджу я вовік; Росло воно не день, не рік, А ізо мною виростало І квіткою рясною стало... Не одцвіте моє кохання, А буде в серці до сконання.[/quote]
25 лютого 1871 року народилася Леся Українка – найславніша українська поетеса, людина невтомної бороьби і праці, життя якої гідне подиву і захоплення.
[quote]Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: «Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті». На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирим серденьком вітала: Непевна путь, мій друже, в нас обох, – Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох. Ох, довгий шлях сей, тяжко йти по йому, Найтяжчий для того, хто одинокий! Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. «Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті». Я йду шляхом, пісні свої співаю; Та не шукайте в них пророчої науки, – Ні, голосу я гучного не маю! Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, – Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!» З його плачем я спів з’єднаю свій, Бо не такі вже гіркі сльози – спільні. Коли ж на довгому шляху прийдеться Мені почути співи гучні, вільні, – В моїй душі для них луна знайдеться. Сховаю я тоді журбу свою І пісні вільної жалем не отрую. Коли я погляд свій на небо зводжу, – Нових зірок на йому не шукаю, Я там братерство, рівність, волю гожу Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, – Тих три величні золоті зорі, Що людям сяють безліч літ вгорі… Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, – Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! Коли кому замріють тії зорі, І він їх привітає гімном вільним, Хоч не побачу я нічого у просторі, Не назову співця я божевільним. Бо часом ясний промінь світовий Не видно через порох шляховий… [22 травня 1890] [/quote]
Хоч із запізненням, але не можна не відзначити ще однієї дати: 2 березня 1882 року народився видатний український письменник Архип Юхимович Тесленко. Цінність творів Тесленка полягає в тому, що він надзвичайно проникливо відобразив нужденне, безправне життя селянської бідноти, трагедію класового розшарування, поривання передових селян до чогось кращого.
