Мукачів/Мукачево/Мукачеве

[АндрійKo]

Не знаю яке становище в українській літературній мові з відміннюванням назв міст і сіл, але я виріс у часи коли на Закарпатті сільські люди говорили: "Боули-сь ме у вариші та там уже нашу мову і ни дуже учути, ушитко лем по-мацкальськи та по-хохляцьки". І якщо ще на кінці 60-их початку 70-их, угорська мова була серед більшості громодян міста у шані і означала ступінь освіти людини, то на початку 80-их
міське населення Мукачева заговорило на російській. Цікаво і те;- якщо людина говорила на літературній українській чи російській мові серед свого повсегденного оточення (часи застою) то вона зразу була відштампована до поляків, мацкалів,чужаків, просто до- ненаших. І навпаки,-якщо хтось користувався русинською мовою на публічних виступах то з цієї люди сміхувались.
І це такі обставини не тільки з мовою.
Кідь зазвідати у місного чилядника: - Котра година? Відповідь буде - київський час;
-Которьій час? Відповіь буде - московський час; - Кулько часув? Відповідь дістанете -середьноєвропейську годину, ту саму що показує годинник у чилядника.

Ти диви який автентичний русин трапився! /lol.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":lol:" border="0" alt="lol.gif" /> Настільки автентичний, що навіть літературної української мови не розуміє. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Я питаю про одне - він відповідає про зовсім інше. /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />

А тепер хотілося б почути відповідь від тих, хто і літературною українською добре володіє, і з закарпатськими говірками добре знайомий.

[Savo]

А чи вживається в закарпатських говірках "Мукачів"?

Теперішній закарпатець так не каже. Принаймні я не чув. А як каже, я писав трохи вище.

Звідки взято, що русинською (говіркою чи мовою - зараз не важливо) буде "Мукачів"?

Взагалі, про це варто спитати у пана Лавріна: згадав про це він. Мукачів подибується у довоєнних закарпатських часописах, у мовленні діаспори, зокрема й тих людей, які до еміграції жили саме на Закарпатті. Гадаю, форма Мукачів таки справді українська. З’явилася під час довоєнних сутичок русофілів з українофілами. До речі, вона не єдина, створена на такий кшталт. Тоді ж з’явилися Тячів, Виноградів – тобто назви населених пунктів із традиційним присвійним прикметниковим суфіксом -ів, утворення з яким нині вже не відмінюються як прикметники. Хоч корінне населення Закарпаття послуговувалося й нині послуговується формами Тячово/Тячево, Виноградово.

Далі таке запитання. Якщо в літературній українській мові використовувати автентичну назву "Мукачево", то як це узгодити з правилами літературної мови? За яким зразком відмінювати?

Гм. Цікаве питання. Міркую так. Якби осучаснити автентичні топоніми, передавши їх відповідно до літературної мови, либонь, таки Мукачів був би найбільш підхожим відповідником. Утім, пам’ятаючи, що закарпатські говори разом із поліськими вважаються за старожитні й заховали в собі чимало рис, яких сучасна літературна мова не має, смію припустити, що ота кінцівка -во до тих давніх рис якраз і належить. І в топонімі – індивідуальній назві, гадаю, варто би її залишити. Не йде ж бо про навернення до наших кунь, вуз (а в говірках і ще варіянти цього голосного є, лиш символів тут не доберу для їх передачі) чи до поліських квень, вуоз (з не меншою кількістю варіантів, ніж у Карпатах). Кінь і віз, думаю, влаштовує всіх. Бо то спосіб примирення багатоманітності, сказати б, загальнозрозумілістю. Бо всім зрозумілі саме літературні форми. Але ж топонімія – специфічна мовна царина. І тут накидувати абсолютно неприродні для місцевого люду форми, либонь, не годиться. Бо йдеться про назви індивідуальні, не носії лексичного значення, а лиш мовні знаки - розпізнювачі об’єктів топографії.
Що ж до відмінювання, то нічого придумувати не треба. Парадигма автентичного іменника у говірках збігається з відмінюванням іменників середнього роду на -о. Як місто і село.
Мукачів, до слова, відмінюється так само, що якраз і не викликає спротиву до цієї форми, як до "Мукачевого".

[Savo]

Кідь зазвідати у місного чилядника: - Котра година? Відповідь буде - київський час;
-Которьій час? Відповіь буде - московський час; - Кулько часув? Відповідь дістанете -середьноєвропейську годину, ту саму що показує годинник у чилядника.

До речі, не лиш кулько часув, а й, наприклад, кілько/ кΫлько гОдин чи кильо гОдин – з наголосом на першому складі. То котра форма май більш русинська ?

[віллі]

Ти диви який автентичний русин трапився! /lol.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":lol:" border="0" alt="lol.gif" /> Настільки автентичний, що навіть літературної української мови не розуміє. /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />
Я питаю про одне - він відповідає про зовсім інше. /rolleyes.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":rolleyes:" border="0" alt="rolleyes.gif" />

А тепер хотілося б почути відповідь від тих, хто і літературною українською добре володіє, і з закарпатськими говірками добре знайомий.

Що правда то правда, з великоукраїнською та ще й до того з літературною мовою сучасної Ураїни в мене є проблеми. Не розумію слова "автентичний". Я тільки можу гадати що це від слова "AUTHENTISCH"- передача емоційного стану. Відносно русина; - далеко від правди, просто родився на Закарпатті.
Де тьі, цундро, віник діла?..

Де тьі, цундро, віник діла?..
Якись мені надоїла,
До полудня нич не чиниш,
Спиш, оболок не удчиниш.

А у хьіжі, як у стайні,
Подлаші такі не файні...
Горшки каляні, побиті,
А фірганги не помьіті.

Цігаретлик ти у роті,
А язик усе в роботі.
Обсудити усіх знаєш,
А за себе забьіваєш.

Раз на себе подивися,
Помий пьісок, зачишися,
Каляне здойми цуратя,
Чисте на ся узьми платя.

Куплю тобі жиболовку
І новиньку тиглазовку,
Обьісь смолі утирала,
Цуря си тиглазовала.

А ще новьій віник куплю
І ногами на тя тупну,
Обьісь хьіжу пудмітала,
Паутину ізбирала.

А як слухати не будеш,
Тьім віником бита будеш.
Нащо мати тя родила
І порядку не навчила?

Куй не мож тя научити
В небі звіздьі меш лічити.
Є у мене ще тиганя,
Полетиш гі босорканя!

"ьі" - читати як тверде "и"
Ну і як? Мукачів чи Мукачево?
Для мене і мені поібних просто- Мункачш .
Віллі.

[Savo]

Ну і як? Мукачів чи Мукачево?
Для мене і мені поібних просто- Мункачш .
Віллі.

Таж називайте собі, коли ся вам так любить. Я, наприклад, не проти, коли ви (й подібні) казатимете й Унґвар, і Береґсаз, чи навіть Береґфрас. Ці назви теж побутують на Закарпатті там, де безсумнівним є угорський вплив. Лиш не кажіть, що так каже більшість (ви, власне, цього й не кажете).
А в цій темі, взагалі, йшлося про надуманість форми Мукачеве.
Стосовно ж того, що не розумієте слова автентичний, на то рада є. Гляньте ось СЮДИ.

[віллі]

Таж називайте собі, коли ся вам так любить. Я, наприклад, не проти, коли ви (й подібні) казатимете й Унґвар, і Береґсаз, чи навіть Береґфрас. Ці назви теж побутують на Закарпатті там, де безсумнівним є угорський вплив. Лиш не кажіть, що так каже більшість (ви, власне, цього й не кажете).
А в цій темі, взагалі, йшлося про надуманість форми Мукачеве.
Стосовно ж того, що не розумієте слова автентичний, на то рада є. Гляньте ось СЮДИ.

А при чому тут фрас? Місто Берегсас, як і Мункатш ,стали українськими тільки в 1944 р. Хто хоче дійсну історію міст теперішнього Закарпаття знати тот повинен і інші мови вивчати. Україна не являється, поки-що, державою, яка зацікавлена в історичній правді розвитку європейської цивілізації. Поки-ще Київ багато бреше. А те що угорці , румуни, німці, словаки покинули свої нажиті місця - пробачте,- ганьба Великій Україні.

[Savo]

А при чому тут фрас?

Фрас тут ні при чім, справді. Я лиш навів одну з жартівливих назв цього райцентру, яку нерідко чував від тамтешніх же мешканців.

Місто Берегсас, як і Мункатш, стали українськими тільки в 1944 р.

Узагалі, вони були українськими відтоді, як заснувалися. Бо етногрупа, яка становить (і завжди становила) більшість населення краю, належить саме до гілки українського люду. Інша річ, що ви українськість на теренах нинішнього Закарпаття чомусь визначате лиш від часу приходу державної машини, у назві якої фігурує однойменний корінь.
Стосовно топоніма Мункатш чи радше Мункач (т і ш при швидкій вимові якраз і зливаються у той твердий ч, який чується в цім слові), то він існував паралельно з назвами, звичними для українського мовця: Мукачув (Мукачів), Мукачово, Мукачево, Мукачувський варош. Хочете, засканую сторінку мадярського Урбара 1770 р., де відповіді селян записувано латинкою, але зі збереженням фонетичних особливостей говірки, із якого побачите реальність назв без угорського впливу?

[Smoke]

До речі, стаття Вікіпедії навряд чи може бути визнана авторитетною у цім питанні. Єдине, що вона чудово ілюструє, це те, як передає назву цього міста більшість слов’янських мов. Чи закинете й польській, чеській та словацькій уплив російської?

Чому б ван до тієї статті не дописати своє фе?

А ще як зважити, що в горах телебачення приступне переважно лиш сателітне...

Ну то там російських каналів не так багато. Є навіть українських трохи.

Хочете, засканую сторінку мадярського Урбара 1770 р., де відповіді селян записувано латинкою, але зі збереженням фонетичних особливостей говірки, із якого побачите реальність назв без угорського впливу?

Може його в КУМ? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[Savo]

Ну то там російських каналів не так багато. Є навіть українських трохи.

Українських справді трохи /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Російських більше...

Може його в КУМ? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

Подумаю й над цим /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[АндрійKo]

Хочете, засканую сторінку мадярського Урбара 1770 р., де відповіді селян записувано латинкою, але зі збереженням фонетичних особливостей говірки, із якого побачите реальність назв без угорського впливу?

Хочу!

Все таки цікаво, чому у довоєнних закарпатських часописах і в діаспорі "Мукачів", а не "Мукачево".

Чи не була часом форма "Мукачево" привнесена москвофілами, на зразок російських назв населених пунктів: Иваново, Орехово-Борисово, Крюково і т. п.? Все-таки вприв москвофілів на Закарпатті був сильніший ніж в Галичині. Та й тривав довше.

От наприклад в Києві під впливом російської Святошин став Святошино, Пирогів - Пирогово. Ці назви були офіційними аж до незалежності, та й зараз ще доводиться часто їх чути.