вартувати - охороняти чи коштувати? придбавати - чи є таке слово?

[Махновець]

"Вартувати" інколи вживається у значенні "коштувати". Чи правильно це?

Так само частенько звучить якась сумнівна конструкція "придбавати". Як на мене, саморобна якась конструкція. Хоча цей словник і не заперечує її. Чи є якісь інші джерела, щоб перевірити?

[Основознавець]

Залежно від контексту, але все-таки це два різні поняття, одне ціни, а друге потреби в товарі чи послузі. Ціна на ринку одна, а вартість визначається для кожного покупця окремо.

Чим погано придбавати? Чому воно має заперечуватись? Нормальне українське слово. Є ж такі слова, як набувати, набути.

[Savo]

"Вартувати" інколи вживається у значенні "коштувати". Чи правильно це?

Так само частенько звучить якась сумнівна конструкція "придбавати". Як на мене, саморобна якась конструкція. Хоча цей словник і не заперечує її. Чи є якісь інші джерела, щоб перевірити?

Так, придбавати цілком підставне як недоконаний вид до придбати, хоч частотність форми доконаного виду у мовній практиці набагато вища (видно навіть з ілюстрацій нижче), що й змушує засумніватися в нормативності першої:

1) Грінченко –



2)Словник за ред. Кримського й Словник Виргана / Пилинської

3) СУМ–



Щодо вартувати у сенсі "коштувати" – це діалектне значення, яке, втім, як ви помітили, останнім часом часто актуалізується й, здається, має шанси набути літературного статусу:



(СУМ)

[Махновець]

Хм, дивно. Я завжди вважав, що "придбавати" - то неправильно. Перевірив тільки що у старому орфографічному словнику - є "придбати", "придбаю".. -"придбавати" нема.
Значить, знову "узаконили" /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Листопад]

Хм, дивно. Я завжди вважав, що "придбавати" - то неправильно. Перевірив тільки що у старому орфографічному словнику - є "придбати", "придбаю".. -"придбавати" нема.
Значить, знову "узаконили" /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

А в старому Українсько-російському словникові (К.: Наук. думка, 1975) "придбавати" є, щоправда, з позначкою (редк.) Знацця, давно "узаконили" /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />.

[Махновець]

А в старому Українсько-російському словникові (К.: Наук. думка, 1975) "придбавати" є, щоправда, з позначкою (редк.) Знацця, давно "узаконили" /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />.

У мене зовсім древній словник - 1961 року /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Орфографічний, до того ж /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Листопад]

"несов. - придбати, сов. -
приобретать, приобрести; обзаводиться, обзавестись (кем, чем); книжн. , снискать (добиваться чего-н., заслуживать что-н.)"

А як вам рос. відповідник "снискивать"? /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Не видається сумнівним? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

[Махновець]

"несов. - придбати, сов. -
приобретать, приобрести; обзаводиться, обзавестись (кем, чем); книжн. , снискать (добиваться чего-н., заслуживать что-н.)"

А як вам рос. відповідник "снискивать"? /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" /> Не видається сумнівним? /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />

Якщо чесно, то справді видається. У всякому разі, вживається не на один порядок рідше, ніж "снискать". /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

Згадав один симптоматичний випадок, років 7-8 тому. Отримав статейку після редагування. Бачу - щось таке "виправлено", що на голову не налазить. Зараз не пам"ятаю вже, яке саме слово. Іду до редакторші. Редакторша стара бабенція, українську знає "со словарьом". Кажу їй, що так, взагалі-то, ніхто ніколи не казав і не скаже, навіщо ж таке писати. У відповідь бабенція витягає той самий вищезазначеньй "словарь" і тицяє мені, що "такоє слово в укрАинском єсть". Так що всі доводи про контекст, про те, що слово може мати інші значення або вже виходити із вжитку - то все марно /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

[Savo]

Кажу їй, що так, взагалі-то, ніхто ніколи не казав і не скаже, навіщо ж таке писати. У відповідь бабенція витягає той самий вищезазначеньй "словарь" і тицяє мені, що "такоє слово в укрАинском єсть". Так що всі доводи про контекст, про те, що слово може мати інші значення або вже виходити із вжитку - то все марно /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />

У мене нерідко – якраз навпаки: контекст диктує використати саме форму недоконаного виду, але ж вона справді нині рідковживана. Проте однаково тулю в речення. Хоч у 90 % випадків головний редактор чи журналіст відтак приходить з претензією: мовляв, люди не зрозуміють. Питаю: "А ви розумієте?" "Я – так". Дивна річ: народ, який таку форму, власне, й витворив, деякі редактори й журналісти чомусь уважають дурнішим за себе... Рідковживане не означає ґанджовите. Основи багатьох таких слів етимологічно прозорі, то чому не робити ці лексеми менш рідковживаними? Надто як альтернативи нема.