бі-боп
БІ-БОП, БІБОП, -у, ч. Джазовий стиль, що розвинувся на початку 1940-х рр.; започатковує період сучасного джазу і докорінно відрізняється від попередніх стилів; для бі-бопу характерне унісонне проведення теми на початку і в кінці п'єси; в якості тем для імпровізацій використовувались гармонічні схеми популярних пісень 20х-30х рр. 20-го ст., на які нашаровувались нові мелодії; пізніше почали створювати оригінальні композиції; їх мелодії вирізнялися складними фігураціями, стрибками, незвичним ритмічним поділом та акцентуванням; сольні імпровізації характеризуються бурхливим, дещо нервовим фразуванням, складними технічними пасажами, сухим штриховим малюнком і безперервним веденням мелодії при переході від одного голосу до іншого; гармонія ґрунтується на альтерованих акордах та політональних структурах; на відміну від попередніх стилів в бі-бопі змінились функції інструментів ритмічної групи. які поряд з духовими стали повноправними солістами ансамблю; докорінно змінилась і роль ударних інструментів – якщо в традиційному джазі і свінгу носієм ритму був великий барабан, то в бі-бопі основну ритмо-ударну роль виконують тарілки, а пізніше хай-тек; том-том, великий і малий барабани використовуються для акцентування окремих звуків і фраз імпровізації соліста.