бандурист
БАНДУРИСТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя "хвороба" - пристрасть до бандури. У шкільному гуртку бандуристів його ставили навіть за приклад (Баш, Надія, 1960, 11); Капела бандуристів.
2. етн. На Україні з давніх часів-мандрівний народний співець, що акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати (Шевч., І, 1951, 68); І довго лунала з майдану дрібна швидкомовка підків і веселий гомін струн старого бандуриста (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бандурист | бандуристи |
Родовий | бандуриста | бандуристів |
Давальний | бандуристові, бандуристу | бандуристам |
Знахідний | бандуриста | бандуристів |
Орудний | бандуристом | бандуристами |
Місцевий | на/у бандуристі, бандуристові | на/у бандуристах |
Кличний | бандуристе | бандуристи |