відгукувати
ВІДГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГУКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Гукаючи, відповідати кому-небудь. - Прощавай! - відгукує, - ех, шкода, нема вчителя! (Коцюб., І, 1955, 301); Чіпка озирнувся - і одгукнув з дороги: - Грицьку! поклонись матері... (Мирний, II, 1954, 300).
2. Те саме, що відлунювати. Напружує [Мирон] свою уяву, щоб зміркувати, що таке в селі могло б видавати подібний голос і викрикати подібні слова, які б відгукував ліс (Фр., IV, 1950, 332); Гунява луна.. дерев'яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова, перекривляла, реготалася (Вас., II, 1959, 64).