валянці
ВАЛЯНЦІ, ів, мн. (одн. валянець, нця, ч. ). Те саме, що валянки. - Та чи ти маленький, чи ти з розуму вижив, що в дорогу отак вирушив? А чи в тебе валянців нема? (Шиян, Баланда, 1957, 17); Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).
валянець
ВАЛЯНЕЦЬ див. валянці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валянець | валянці |
Родовий | валянця | валянців |
Давальний | валянцеві, валянцю | валянцям |
Знахідний | валянець | валянці |
Орудний | валянцем | валянцями |
Місцевий | на/у валянці | на/у валянцях |
Кличний | валянцю | валянці |