варяги
ВАРЯГИ, ів, мн . (одн. варяг, а, ч .), іст. Давньоруська і візантійська назва скандінавів (норманів), які в IX ст. чинили напади на Східну і Західну Європу, займалися також торгівлею, а пізніше служили воїнами-найманцями у слов'янських князів. Шляхами у греки проходили з боєм варяги (Перв., І, 1958, 214); Є таке місце в "Звенигорі": оповідання про напад варягів на слов'янське селище (Ю. Янов., V, 1959, 133).
ВАРЯЗЬКИЙ, а, е. Прикм. до варяги. В Київ прибували з товарами слов'янські, візантійські, варязькі, арабські та інші купці (Визначні місця Укр., 1958, 47).
варяг
ВАРЯГ див. варяги.
ВАРЯГ, -а, ч. ВАРЯГИ, -ів, мн., іст. Давньоруська і візантійська назва скандинавів (норманів), які в IX ст. чинили напади на Східну і Західну Європу, займалися також торгівлею, а пізніше служили воїнами-найманцями у руських князів. Шляхами у греки проходили з боєм варяги (Перв., І, 1958, 214); Є таке місце в "Звенигорі": оповідання про напад варягів на слов’янське селище (Ю. Янов., V, 1959, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | варяг | варяги |
Родовий | варяга | варягів |
Давальний | варягові, варягу | варягам |
Знахідний | варяга | варягів |
Орудний | варягом | варягами |
Місцевий | на/у варягу, варягові | на/у варягах |
Кличний | варяже | варяги |