вруна
ВРУНА (УРУНА), врун, мн. (одн. вруно, а, с. ), с. г. 1. Густі сходи посівів; руна. Гарні вруна сього року (Сл. Гр.); Уруна вкриті білосніжним пухом. Що проти місяця іскриться, ніби Сріблисте море (Рильський, І, 1956, 436); Колихає колгоспним вруном Сизо-зелена далина (Мал., III, 1957, 246).
2. Густа вовна з овець. М'які, суцільні вруна.. одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (Гончар, Таврія.., 1957, 106).
вруно
ВРУНО див. вруна.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вруно | вруна |
Родовий | вруна | врун |
Давальний | вруну | врунам |
Знахідний | вруно | вруна |
Орудний | вруном | врунами |
Місцевий | на/у вруні | на/у врунах |
Кличний | вруно | вруна |