ВРУНИТИСЯ (УРУНИТИСЯ), иться, недок. і док. Покриватися врунами; виділятися врунами (в 1 знач.). Побули вони в колгоспі... Де пшениця вруниться без краю (Мал., III, 1957, 283); Обабіч дороги врунилась рання озимина (Десняк, І, 1955, 451); Як уруниться хліб, то пускають скот пастись (Сл. Гр.).