вдячний
ВДЯЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Вовчок, І, 1955, 179); Я дуже і дуже був би вдячний Вам за поміч у сій справі (Коцюб., III, 1956, 231); Ми радянській владі вдячні, вдячні Партії за все (Тич., II, 1957, 238); // Який виражає вдячність. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр., VI, 1951, 19); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 43).
2. Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. - І нічого, крім мрій, мені не зосталося, - скаржиться шофер, знайшовши вдячного слухача, - а колись було... Хто перший пілот в ескадрильї? Я (Ю. Янов., II, 1954, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдячний | вдячна | вдячне | вдячні |
Родовий | вдячного | вдячної | вдячного | вдячних |
Давальний | вдячному | вдячній | вдячному | вдячним |
Знахідний | вдячний, вдячного | вдячну | вдячне | вдячні, вдячних |
Орудний | вдячним | вдячною | вдячним | вдячними |
Місцевий | на/у вдячному, вдячнім | на/у вдячній | на/у вдячному, вдячнім | на/у вдячних |