габала
ГАБАЛА, -и, ж. У буддизмі – посудина, яка зроблена з людського черепа або імітує його і яка вставлена у метал; використовується в культовій практиці ваджраяни для езотеричних служб на честь богів рангу “захисників віри”; зазвичай габалу поміщають на трикутній підставці, прикривають опуклою кришкою, на вершині якої має вигляд ваджри або іншого буддійського символу; габала, а також підставка і кришка можуть бути виготовлені з дорогоцінних металів, прикрашених бірюзою, коралами; у момент проведення ритуалу габалу наповнюють горілкою, іноді підфарбованою в червоний колір, що імітує кров єретиків.