глупуватйй
ГЛУПУВАТЙЙ, а, е, рідко. Трохи глупий; // Без розумного змісту. Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (Фр., II, 1950, 270); // у знач. ім. глупуватий, того; глупувата, тої, ж. Трохи глупа людина. Оженився дурний, та взяв глупувату, та не знали, що робить, - запалили хату (Номис, 1864, № 9014).