дядя
ДЯДЯ, і, рідше ДЯДЬО, я, ч., розм. Те саме, що дядько 1, 2. - Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Школярі молодших класів називали його дядею Мишею (Трубл., II, 1955, 11); - А дядя Котовський іще раз приїде? еге ж приїде до нас? - задерши голови до Кузя, допитувались сестрички (Тич., І, 1957, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дядя | дяді |
Родовий | дяді | дядь |
Давальний | дяді | дядям |
Знахідний | дядю | дядь |
Орудний | дядею | дядями |
Місцевий | на/у дяді | на/у дядях |
Кличний | дяде | дяді |
дядьо
ДЯДЬО див. дядя.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дядьо | дяді |
Родовий | дядя | дядів |
Давальний | дядеві, дядю | дядям |
Знахідний | дядя | дядів |
Орудний | дядем | дядями |
Місцевий | на/у дяді, дядеві | на/у дядях |
Кличний | дядю | дяді |