еполети
ЕПОЛЕТИ, ів, мн. (одн. еполет, а, ч .). Парадні офіцерські погони з гаптуванням у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях. Господар стояв серед хати мовчки й тільки дивився, як роздягались гусари, як заблищали їх еполети та коміри (Н.-Лев., III, 1956, 148); До них підскочив на коні офіцер зі срібними еполетами (Донч., III, 1956, 181).
еполет
ЕПОЛЕТ див. еполети.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | еполет | еполети |
Родовий | еполета | еполетів |
Давальний | еполетові, еполету | еполетам |
Знахідний | еполет | еполети |
Орудний | еполетом | еполетами |
Місцевий | на/у еполеті | на/у еполетах |
Кличний | еполете | еполети |