ЖИВИНА, вини, ж., рідко. Щось живе, жива істота. Він.. любувався її [риби] рухами та підскоками, зовсім не думаючи про те, що живина мучиться, конає в болю, душиться (Фр., IV, 1950, 429); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (Коп., Подарунок, 1956, 119).