кінор
КІНОР, -а, ч. Древній східний струнний музичний інструмент, що був поширений у євреїв; складався з дошки й полички, скріплених під прямим кутом; від полички до дошки йшли струни (кількістю 9), зроблені з кишок верблюда; кінор мав форму трикутної арфи; був ручним інструментом невеликих розмірів і застосовувався при богослужіннях.