колосники
КОЛОСНИКИ, ів, мн. (одн. колосник, а, ч. ). Чавунні бруски, з яких складається решітка в топках для проходження повітря під паливо і виходу золи з топки. - Паровоз поки що в депо, колосники міняють (Головко, II, 1957, 538); Під час роботи локомобіля треба стежити, щоб колосники були достатньо завантажені паливом, своєчасно звільняти їх від золи і шлаків (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 63); Паровоз має вирушати в рейс. Раптом виявилося: перегорів колосник (Роб. газ., 26.V 1965, 2).
колосник
КОЛОСНИК див. колосники.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колосник | колосники |
Родовий | колосника | колосників |
Давальний | колосникові, колоснику | колосникам |
Знахідний | колосник | колосники |
Орудний | колосником | колосниками |
Місцевий | на/у колоснику | на/у колосниках |
Кличний | колоснику | колосники |