крикливиці
КРИКЛИВИЦІ, виць, КРИКЛИВЦІ, ів, мн. 1. Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз. Позавчора розказав мені Демид[овський] за крикливиці. Крикливиці - дитяча болість (Мирний, V, 1955, 347); Добре вип'є баба.., сяде й заведе свою музику..: «Я вмію і трясцю насилать, і крикливці» (Дн. Чайка, Тв., 1960, 29).
2. розм. Нервове (переважно жіноче) захворювання, що характеризується сильним збудженням і супроводжується викриками; істерія (у 1 знач.). - Коли я відьма, то нашлю на тебе усіх чортів, ще й крикливці на ніч (Н.-Лев., III, 1956, 257).
крикливиця
КРИКЛИВИЦЯ, і, ж. Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка. Зараз Тетяна на батька ні з того ні з сього напускається. А там ще й на крикливицю обернеться... (Шовк., Людина.., 1962, 111); Крикливиця враз замовкла, знітилася (Кач., II, 1958, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крикливиця | крикливиці |
Родовий | крикливиці | крикливиць |
Давальний | крикливиці | крикливицям |
Знахідний | крикливицю | крикливиць |
Орудний | крикливицею | крикливицями |
Місцевий | на/у крикливиці | на/у крикливицях |
Кличний | крикливице | крикливиці |