кустрі
КУСТРІ, ів, мн. (одн. куштра і куштря, і, ж.), діал. Кудли. - Я тільки через поріг, а мене сіп за рукав: «Куди лізеш? Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей...» (Л. Янов., І, 1959, 325); Зозла вп'явся [Чіпка] руками в свою нечесану куштру (Мирний, II, 1954, 179); [Кукса:] А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (Кроп., І, 1958, 210).