кутя
КУТЯ, і, ж., етн. 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Шевч., І, 1951, 365); По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примі вками і обрядами по старому звичаю, з діду хом і кутею, почалися веселі колядкові співи (Фр., VIII, 1952, 100); - Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 334).
Багата кутя - переддень різдва; святий вечір. Батько подарував Лаврінові ту грушу на багату кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (Н.-Лев., II, 1956, 377); Голодна кутя - переддень водохреща. [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154).
@ Передавати (передати) куті меду - переборщити. Одного разу два такі знавці Передали куті, як кажуть, меду - І от зайшла в них жвава суперечка (Рильський, III, 1961, 172).
2. Те саме, що коливо. На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Кв.-Осн., II, 1956, 114); Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Ковінька, Кутя... 1960, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кутя | куті |
Родовий | куті | куть |
Давальний | куті | кутям |
Знахідний | кутю | куті |
Орудний | кутею | кутями |
Місцевий | на/у куті | на/у кутях |
Кличний | куте | куті |