любовник
ЛЮБОВНИК, а, ч. , рідко . Те саме, що коханець 1. - А вчора.. де була? - У любовників. Тут їх у мене ціла метка (Мирний, III, 1954, 357).
Перший любовник, заст. - роль закоханого у театральній п'єсі. Протягом 1904 - 1906 рр. я посідав у цій трупі місце першого любовника (Минуле укр. театру, 1953, 137).