НАДОЇДАТИ
НАДОЇДАТИ, аю, аєш, недок., НАДОЇСТИ, їм, їси, док., розм. Те саме, що надокучати. - Ого! - сказав Павло і тихо свиснув. - Ну, жінко, це мені починає надоїдати (Кучер, Трудна любов, 1960, 363); Та Хмара надулась і річ таку гуде: - Що вже мені се Сонце надоїло! (Греб., І, 1957, 50); Катруся мала приходити тоді, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна (Кобр., Вибр., 1954, 87).
набридати
НАБРИДАТИ, аю, аєш, недок., НАБРИДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набрид, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. Нам набридає стояти на місці (Ю. Янов., II, 1958, 45); Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту (Л. Укр., V, 1956, 149); Миколі вкрай набридла розмова (Гжицький, Вел. надії, 1963, 56); // безос. Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів (Гр., І, 1963, 292); [Ф р о с я: ] Що ви там шепочетесь, як змовниці? Набридло, нарешті (Мик., І, 1957, 244).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридаю | набридаємо |
2 особа | набридаєш | набридаєте |
3 особа | набридає | набридають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридатиму | набридатимемо |
2 особа | набридатимеш | набридатимете |
3 особа | набридатиме | набридатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набридав | набридали |
Жіночий рід | набридала | |
Середній рід | набридало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридаймо | |
2 особа | набридай | набридайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | набридаючи | |
Минулий час | набридавши |
надокучати
НАДОКУЧАТИ, аю, аєш, недок., НАДОКУЧИТИ, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (Н.-Лев., IV, 1956, 194); На кілька хвилин забувала [Іринка] про прикрість, але тоді починав надокучати стукіт годинника (Томч., Закарп. опов., 1953, 23); Дмитрові надокучило стояти, і він присідає на призьбі біля матері (Вільде, Опов., 1954, 32); Хлопчик надокучив матері запитаннями, коли приїде татко (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 545).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучаю | надокучаємо |
2 особа | надокучаєш | надокучаєте |
3 особа | надокучає | надокучають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучатиму | надокучатимемо |
2 особа | надокучатимеш | надокучатимете |
3 особа | надокучатиме | надокучатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надокучав | надокучали |
Жіночий рід | надокучала | |
Середній рід | надокучало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучаймо | |
2 особа | надокучай | надокучайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надокучаючи | |
Минулий час | надокучавши |