пейзани
ПЕЙЗАНИ, ів, мн. (одн. пейзан, пейзанин, а, ч.; пейзанка, и, ж .). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі XVIII-XIX ст. - Якщо нам покажуть який-небудь живий характер, то ми вже думаємо, чи це не особистість, тому що зображуваний персонаж зовсім не схожий на якого-небудь пейзана, театрального тирана, віршомаза, суддю і подібні до них обношені персонажі (Про мист. театру, 1954, 26); // заст., ірон. Селяни. Іспанські пейзани в мальовничих шатах, взятих напрокат у театрі опери та балету, захоплено вітають знатних туристів і закидають їх магноліями та камеліями (Смолич, Після війни, 1947, 61).
пейзан
ПЕЙЗАН див. пейзани.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пейзан | пейзани |
Родовий | пейзана | пейзанів |
Давальний | пейзанові, пейзану | пейзанам |
Знахідний | пейзана | пейзанів |
Орудний | пейзаном | пейзанами |
Місцевий | на/у пейзані, пейзанові | на/у пейзанах |
Кличний | пейзане | пейзани |