пелех
ПЕЛЕХ, а, ч., розм. 1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (Фр., VI, 1951, 91); // перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (Ільч., Серце.., 1939, 261).
2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. - Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (Крим., Вибр., 1965, 410).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пелех | пелехи |
Родовий | пелеха | пелехів |
Давальний | пелехові, пелеху | пелехам |
Знахідний | пелех | пелехи |
Орудний | пелехом | пелехами |
Місцевий | на/у пелеху | на/у пелехах |
Кличний | пелеху | пелехи |