пиндючити
ПИНДЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що настовбурчувати. - Хіба оцей біляк вас з глузду звів? - Один Гусак загомонів . - Чого ви, братця, так баньки повитріщали? - Ми попелясті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір'я біле! (Греб., І, 1957, 44).
Пиндючити ніс (морду і т. ін. ), вульг . - бундючитися. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (К.-Карий, І, 1960, 400).