поляни
ПОЛЯНИ, лян, мн. (одн. полянин, а, ч.; полянка, и, ж. ). Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 357); Поляни, сіверяни, кривичі, в'ятичі були не що інше, як територіальні союзи, які об'єднували людей різного походження (Наука.., 2, 1970, 28).
поляна
ПОЛЯНА, и, ж. Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу. Підеш погулять, то аж дух радується: кругом острова верболіз.., а там починаються вже товсті.. дерева, що оточують зелену поляну (Стор., І, 1957, 208); Софія облюбувала стару березу, що росла на невеликій поляні, вкритій густою травою та квітами (Шиян, Гроза.., 1956, 24); * У порівн. Корсетка [Христі] чорніла, а ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками, мов поляна серед лісу (Мирний, III, 1954, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поляна | поляни |
Родовий | поляни | полян |
Давальний | поляні | полянам |
Знахідний | поляну | поляни |
Орудний | поляною | полянами |
Місцевий | на/у поляні | на/у полянах |
Кличний | поляно | поляни |
полянин
ПОЛЯНИН див. поляни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полянин | поляни |
Родовий | полянина | полян |
Давальний | полянинові, полянину | полянам |
Знахідний | полянина | полян |
Орудний | полянином | полянами |
Місцевий | на/у полянині, полянинові | на/у полянах |
Кличний | полянине | поляни |