послушний
ПОСЛУШНИЙ, а, е. Те саме, що слухняний. А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (Чуб., V, 1874, 689); І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (Фр., XIII, 1954, 413); - Не дивіться, що вона така худенька та ніби квола, - погладжувала мати дівчинку по голові. - Вона в мене жвавенька, послушна, найміть, люди добрі... (Гончар, Таврія, 1952, 109); // кому, чому. Який добре піддається управлінню (про машини, механізми тощо). Машини усі послушні Людині, одній людині В оперативній будці (Шпорта, Запоріжці, 1952, 8).