преторіанці
ПРЕТОРІАНЦІ, ів, мн. (одн. преторіанець, нця, ч. ). 1. У стародавньому Римі - солдати особистої охорони полководця, згодом - солдати привілейованої імператорської гвардії, що брали активну участь у палацових переворотах. * У порівн. [Руфін:] Він бешкети чинив за справу віри, немов преторіанець за образу орла імперії (Л. Укр., II, 1951, 346).
2. перен. Наймані війська, на які спирається влада, що грунтується на деспотизмі.
преторіанець
ПРЕТОРІАНЕЦЬ див. преторіанці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | преторіанець | преторіанці |
Родовий | преторіанця | преторіанців |
Давальний | преторіанцеві, преторіанцю | преторіанцям |
Знахідний | преторіанця | преторіанців |
Орудний | преторіанцем | преторіанцями |
Місцевий | на/у преторіанці, преторіанцеві | на/у преторіанцях |
Кличний | преторіанцю | преторіанці |