пропечатаний
ПРОПЕЧАТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропечатати; // у знач. прикм. Зілов розписався в великій прошнурованій і пропечатаній книзі (Смолич, І, 1947, 279); // пропечатано, безос. присудк. сл. Ні, значить, і він то лише для них був «цар і бог». Не наривався ні на кого, а, бач, нарвався... І в газеті здорово пропечатано (Головко, II, 1957, 134); * Образно. - Мою трагедію там [у концтаборі] навіки пропечатано печатками смерті (Ле, Право.., 1957, 236).