позаду
ПОЗАДУ 1, присл. 1. Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось. Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку. (Вовчок, І, 1955, 118); Аж вийшовши з балки.., почув [Захар], як десь позаду заторохтіли вози (Ле, Право.., 1957, 18); Лише незначна частина публіки могла розміститись на лавах та табуретах, решта стояла позаду та по боках, збившись у тісний гурт (Дмит., Наречена, 1959, 174); // Услід за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Попереду повагом виступали телята, а позаду ледве ноги волік Василь (Мирний, IV, 1955, 27); // За спиною в кого-небудь. Перед паном Адамом - зв'язаний хлоп.. Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (Коцюб., II, 1955, 258); Чортопхайка виїжджає з двору. Ну, й добряче їздити на ній, аж очі [хлопчика] від задоволення заплющуються, а позаду вітер надимає дзвоном сорочину (Стельмах, II, 1962, 130); // На одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду). Взялися тягти його [ящик] через поріг з кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду ..Виволокли ящик через поріг - і в кімнаті наче не лишилося нічого (Гончар, IV, 1960, 46); - Повний корабель, або фрегат, має троє мачт [щогл]: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Янов., II, 1958, 79).
@ Залишати (залишити) позаду див. залишати; Залишатися (залишитися) позаду див. залишатися; Зоставатися (зостатися) позаду див. зоставатися; Лишатися (лишитися) позаду див. лишатися.
2. У минулому. Смерть батька надзвичайно вразила його, але це було вже позаду (Скл., Святослав, 1959, 20).
ПОЗАДУ2, прийм. з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, на певній відстані від яких відбувається дія. - Десь і нема, думаю, щасливішого над губернатора! Хороші пани й позаду його йшли, та все не так (Кв.-Осн., II, 1956, 283); Семен б'є поклони.. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги.. йому видно все, що діється позаду його (Вас., І, 1959, 326); Ішли [Остап із братом] позаду всіх на кілька кроків (Головко, II, 1957, 535).