прибуття
ПРИБУТТЯ, я, с. Дія за знач. прибути. Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (Рильський, X, 1962, 31); Вирішено було, не чекаючи прибуття наступаючих з півночі регулярних червоних частин, об'єднаними повстанськими силами вдарити на Перекоп (Гончар, II, 1959, 76); Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30); Голову голодностепського арика закладено в глибокій затоці, куди Кзил-Су доходить у часи найінтенсивнішого прибуття води (Ле, Міжгір'я, 1953, 246); // Явка (на службу, роботу, збори і т. ін.). Офіцери один за одним вбігали до класу і, взявши під козирок, доповідали підполковнику про своє прибуття (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 56); Голосно дзенькнув годинниковий механізм у табельній, точно відбивши на картці його [Івана] прибуття на завод (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прибуття | |
Родовий | прибуття | |
Давальний | прибуттю | |
Знахідний | прибуття | |
Орудний | прибуттям | |
Місцевий | на/у прибутті | |
Кличний | прибуття |