прилука
ПРИЛУКА, и, ж. Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер. Над заволзькими прилуками кинув [грім] пригорщу вогню... (Рудь, Дон. зорі, 1958, 70); Іноді раптом виникне з-посеред ріденьких гайків і прилук справжній буйний ліс з віковічними деревами (Загреб., Європа 45, 1959, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прилука | прилуки |
Родовий | прилуки | прилук |
Давальний | прилуці | прилукам |
Знахідний | прилуку | прилуки |
Орудний | прилукою | прилуками |
Місцевий | на/у прилуці | на/у прилуках |
Кличний | прилуко | прилуки |