прочанин
ПРОЧАНИН, а, ч., заст . Богомолець, паломник. Я бачила квітку - з святої землі Побожні прочани до нас занесли (Дн. Чайка, Тв., 1960, 328); Почаївський шлях... Скільки хресних походів пройшло цим шляхом, скільки прочан з близьких і далеких сторін кривавили собі ноги об .. каміння! (Мельн., Коли кров.., 1960, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прочанин | прочани |
Родовий | прочанина | прочан |
Давальний | прочанинові, прочанину | прочанам |
Знахідний | прочанина | прочан |
Орудний | прочанином | прочанами |
Місцевий | на/у прочанині, прочанинові | на/у прочанах |
Кличний | прочанине | прочани |