розгорювати
РОЗГОРЮВАТИ, юю, юєш і РОЗГОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Спромогтися на що-небудь з труднощами, зазнавши горя. Дає йому Прокіп гроші: - Вибачайте, дядьку, що мало: кріпак не багацько розгорює (Вовчок, І, 1955, 138); Він собі й хату розгорював, і люди його не цурались (Барв., Опов.., 1902, 5); [Іван:] Грошенят, спасибі богові, розгорив (Укр. поети-романтики.., 1968, 451).
2. Розвіяти горе.- З добрим подружжям і горе розгорюєш! - докинув поспіхом і Максим (Смолич, Мир.., 1958, 55).