розсішка
РОЗСІШКА, и, ж. Зменш. до розсоха. Серед його [куреня] стояли дві чорні задимлені сохи з розсішками з бантиною зверху (Н.-Лев., II, 1956, 221); Була вже й криниця з цямринням і обіч у землю вбито було розсішку, що мала являти собою осику з розсохою, на якій буде блок (Головко, І, 1957, 191); У гайочку при доріжці Ледве оком я схопив: Хтось на гілці у розсішці Дивний кошик почепив (Біл., Пташ. голоси, 1956, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розсішка | розсішки |
Родовий | розсішки | розсішок |
Давальний | розсішці | розсішкам |
Знахідний | розсішку | розсішки |
Орудний | розсішкою | розсішками |
Місцевий | на/у розсішці | на/у розсішках |
Кличний | розсішко | розсішки |