рученята
РУЧЕНЯТА, нят, мн. (одн. рученя, яти, с.). Зменш.-пестл. до руки (див. рука 1). Любо було глянути на її дрібненькі запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої (Коцюб., І, 1955, 14); Немає і не буде в усіх галактиках нічого кращого за.. усміх дитячий, ласкавість рученят, перше лепетання (Гончар, Тронка, 1963, 306); Підгорнувши невеличке Рученя під біле личко, У колисці, бачу я, Спить в палу мале хлоп'я (Щог., Поезії, 1958, 191).
рученя
РУЧЕНЯ див. рученята.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рученя | рученята |
Родовий | рученяти | рученят |
Давальний | рученяті | рученятам |
Знахідний | рученя | рученята |
Орудний | рученям | рученятами |
Місцевий | на/у рученяті | на/у рученятах |
Кличний | рученя | рученята |