рядовичі
РЯДОВИЧІ, ів, мн. (одн. рядович, а, ч.). У давній Русі - категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором - «рядом», звались рядовичами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).
рядович
РЯДОВИЧ див. рядовичі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рядович | рядовичі |
Родовий | рядовича | рядовичів |
Давальний | рядовичеві, рядовичу | рядовичам |
Знахідний | рядовича | рядовичів |
Орудний | рядовичем | рядовичами |
Місцевий | на/у рядовичі, рядовичу, рядовичеві | на/у рядовичах |
Кличний | рядовичу | рядовичі |