стародруки
СТАРОДРУКИ, ів, мн. (одн. стародрук, у, ч. ), іст. Книги, надруковані до другої половини XVII ст. у Росії, на Україні, в Польщі. Колекція стародруків Львівської наукової бібліотеки - одна з найбільших у Радянському Союзі, вона містить понад 100 тисяч томів, серед яких 86 інкунабул (Наука.., 8, 1969, 17); Раз чи два Стрипський брав у руки ці книги, то були стародруки Івана Федорова із Львова і Святополка Чеха з Кракова (Скл., Карпати, II, 1954, 93); Для пізнання такого важливого явища народного життя, як побратимство, Шевченко мав багато джерел. Одним із таких джерел був рідкісний київський стародрук «Великий Требник» Петра Могили 1646 р. (Вітч., 7, 1967, 178).
стародрук
СТАРОДРУК див. стародруки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стародрук | стародруки |
Родовий | стародруку | стародруків |
Давальний | стародрукові, стародруку | стародрукам |
Знахідний | стародрук | стародруки |
Орудний | стародруком | стародруками |
Місцевий | на/у стародруці | на/у стародруках |
Кличний | стародруку | стародруки |