странний
СТРАННИЙ, а, е, СТРАННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Мирний, V, 1955, 184); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: - Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Морд., І, 1958, 46); // у знач. ім. странний, ного, странній, нього, ч. Странник (у 2 знач.). - Господь велить прийняти прохожого - странного: прийми його і напій його... (Мирний, І, 1954, 215); В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Кост., І, 1967, 90).