сержант
СЕРЖАНТ, а, ч. В армії, міліції - звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшиною мінометної батареї (Про багатство л-ри, 1959, 165); Він почав війну сержантом, А майором закінчив! (Нех., Ми живемо.., 1960, 114); Сержант міліції, якого підсадили до нас, час від часу кректав: - Ну й погодка!.. (Мур., Бук. повість, 1959, 214); // іст. У дореволюційній армії XVIII ст. - піхотний унтер-офіцер. Він був страшнійший [страшніший] од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (Котл., І, 1952, 251).
Молодший сержант - у Радянській Армії - перше звання молодшого командного складу. Молодший сержант Гринін і рядовий Іванов ішли дозорною стежкою, уважно перевіряючи місцевість вздовж лінії кордону (Рад. Укр., 18.ХІІ 1960, 4); Старший сержант - у Радянській Армії - третє звання молодшого командного складу. - Тікай, поки цілий! - закричав у телефон старший сержант сибіряк Дубровін, що замінив пораненого Пахомова (Довж., І, 1958, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сержант | сержанти |
Родовий | сержанта | сержантів |
Давальний | сержантові, сержанту | сержантам |
Знахідний | сержанта | сержантів |
Орудний | сержантом | сержантами |
Місцевий | на/у сержанті, сержантові | на/у сержантах |
Кличний | сержанте | сержанти |