точити
ТОЧИТИ1, точу, точиш, недок . 1. перех. Те саме, що гострити 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Бор., Тв., 1957, 120); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (Коцюб., II, 1955, 357); * Образно. Беркут, в повітрі натрудивши крила, Тут [на скелі] спочивав і пазури точив (Перв., II, 1958, 97); * У порівн. Сніг не скрипів під ногами, а вищав, наче об нього мечі точили (Тют., Вир, 1964, 461); // Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь. - А там - камінь обробляють - точать, пиляють, вистругують з нього всякі виробки (Мирний, IV, 1955, 330); Поруч з ним [ковалем] молодий хлопчина Точить сталь на новім верстаті (Забашта, Нові береги, 1950, 60).
@ Точити зуби див. зуб; Точити ніж на кого - те саме, що Гострити ножа (сокиру, меч і т. ін. ) (див. гострити). - Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 584); Точити язики: а) те саме, що Ляси точити (див. ляси). Біля крамниці. Чоловік зо три іще й досі точать язики на цю ж таки тему - про ступи, а то всі в крамниці вже (Головко, І, 1957, 312); б) лихословити на чиюсь адресу. Юлка мовчки пішла дорогою вниз, пригнічена і безпорадна. Михайлові шкода стало дівчину, що зараз село точить язики на ній (Томч., Жменяки, 1964, 135).
2. перех. Те саме, що виточувати1 1, 2. Він так точив ту деталь, що смужка Поту лягла на лиці (Шпорта, Запоріжці, 1952, 80); Кував в арсеналах він [майстер] зброю, Точив за снарядом снаряд. Бився в лісах під Москвою, В сталь одягав Сталінград! (Нагн., Вибр., 1957, 133); Увійшов Павло у їх хату - Лукаш сидів на печі, точив веретено (Вовчок, І, 1955, 167).
3. неперех. Виконувати роботу токаря. На верстатах точим, точим ми, Уміло вже й майстерно (Ус., Вибр., 1948, 14).
4. тільки 3 ос., перех., перен. Поступово псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки; поїдати, гризучи (звичайно про гризунів, хробаків і т. ін.). Гидкий черв'як почав точити глуху домовину (Мирний, IV, 1955, 332); Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє відпочить, Як твій [царя] труп, у мглі гниючий, Робаки [хробаки] почнуть точить (Граб., І, 1959, 228); Ще он тоді явори Юхим попиляв, лежали-лежали, шашіль точити вже став, а таки долежали (Головко, II, 1957, 233); Лісова миша рудувата і черево в неї біле. Живе вона собі в лісі, тільки на зиму часто в клуні перелазить та зерно точить (Коп., Як вони.., 1961, 46); * Образно. Повсюди чад, а ворог лютий Пекельні бенкети справля, Гнітить скрізь сили неокуті І точить мозок, наче тля! (Стар., Поет. тв., 1958, 37); // Поступово руйнувати щось (про дію води, вітру тощо). Сава Петрович певний себе. «Вода й камінь точить, то гроші й подарунки дівочу впертість і поготів» (Головко, II, 1957, 192); * Образно. По війні ти [пророк] на звалищах міста лишився один, І палкі твої сльози точили холодне каміння (Л. Укр., І, 1951, 183).
Точити нори - рити нори. Се той звірок, що нори точить (Сл. Гр.).
@ Точити серце див. серце; Точити хліб - незаслужено, даремно їсти чийсь хліб. А ще мене просили хлібороби - Коли писатиму, так прямо натякнуть, Щоб не точили їхній хліб нероби, Які не сіють, не кують, не жнуть! (Нагн., Гірські вершини, 1960, 52); Точити кого, як (мов, наче і т. ін. ) іржа залізо див. іржа.
5. тільки 3 ос., перех., перен. Настирливо мучити когось, поступово позбавляючи здоров'я, сили (про тяжкі почуття, сумні думки, турботи, горе і т. ін.). Колишні думки знов турбують Семена, знову точать його, мов шашіль дерево (Коцюб., І, 1955, 117); Перестало бідну вдову Горенько точити, Її синок вже не наймит, А радянський вчитель (Укр.. лір. пісні, 1958, 591); Софрон, коли його точив смуток,.. клав перед Харві на столик кілька центів і просив: - Постав, Харві, мою пісню (Рибак, Час.., 1960, 87); У палатах є чимало хворих, та немає серед них такої, як вона. Їх не точить червоточина сумнівів, невідомості (Ле, Ю. Кудря, 1956, 289).
6. перех., перен., розм. Постійно лаяти, сварити когось, надокучати докорами. Вона [Кайдашиха] нападалась на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь (Н.-Лев., II, 1956, 325); - Куди ж се вона? - Піде другу невістку золити. Мене оце точила, а то ще по другу пішла (Мирний, III, 1954, 73); Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Стельмах, Хліб.., 1959, 234).
7. перех., діал. Котити (у 1, 2 знач.). Скаже мені робити - під гору камінь точити (Сл. Гр.); Крутячись, мов могутній вуж, точив Сян свої бистрі води (Фр., VI, 1951, 303).
Точити валом - те саме, що Валом валити (див. валом). Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить..? (Фр., X, 1954, 75); Точити піски - навівати, наносити піски. Буйний вітер піски точить... (Бор., Тв., 1957, 78).
@ Бали точити див. бали; Баляндраси точити див. баляндраси; Баляси точити див. баляси; Брехні точити див. брехня; Ляси точити див. ляси; Побрехеньки точити див. побрехенька; Теревені точити див. теревені; Точити балачку - вести тривалу розмову, багато балакати. До столу.. знов сіли старі, точили не закінчену за вечерею балачку (Головко, II, 1957, 65); Точити брехню - брехати, робити наклепи на когось. - Ти на його почав брехню точити по всьому повіту... (Мирний, І, 1954, 162); Точити війну - провадити війну. - Кажуть, запорожці з турком війну точить прибралися (Панч, Гомон. Україна, 1954, 17); Точити розкази див. розказ.
ТОЧИТИ2, точу, точиш, недок., перех . 1. Повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину; виточувати, цідити, виціджувати. А він одбив барильце, простелив серед хати свиту, сів сам, взяв горнятко та й давай точити горілку (Н.-Лев., III, 1956, 285); З одної бочки точать вже [сірчаний] вуглець у мідяні «бідони», звідти він піде в резервуари інжекторів (Коцюб., І, 1955, 226); // Повільно, по краплі виділяти якусь вологу. Сук лежав усе ще в болоті, не рухався, точив піну, харкотів (Ков., Тв., 1958, 61).
2. Змушувати текти, литися звідкись повільно, падати по краплі (про кров, сік і т. ін.). На кущі сидить молод сиз-орел, В кігтях рве чорного ворона, Точить крівцю на сиру землю (Перв., Слов. балади, 1946, 25); Тут з діда-прадіда, із віку в вік Збирали мед, з беріз точили сік (Нех., Дорога.., 1945, 21); * Образно. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Шевч., І, 1963, 236); // безос. Замикався тісний залізний обруч над нещасливою голівонькою [Катерини], гострими ранами, замість цвітів, сипало, кров точило з серця (Хотк., ІІ,1966, 94).
@ Точити гроші з кого - постійно забирати в когось гроші. [Марія:] А коли знаєш, так що ж ти з мене гроші, як ту воду, точиш? (Собко, П'єси, 1958, 256); Точити кров (крівцю) [з жил чиїх ] з кого - експлуатувати, виснажувати когось тяжкою працею. В нужді та в утисках ми бились, А з наших жил точили кров (Вороний, Вибр., 1959, 200); Точити свій піт на кого - тяжко працювати на когось. [Цепко:] За вами панство цілого світу, з нами нікого. Ми самі! Робітники й селяни, що вже сотні літ точимо свій піт на вас (Ірчан, І, 1958, 70); Точити сльози див. сльоза.
ТОЧИТИ3, точу, точиш, недок., перех., розм. Просівати, очищати обмолочене зерно, горох і т. ін. крізь решето, сито тощо. - А як ходить [Химка], то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє (Н.-Лев., II, 1956, 265); Порався [Давид] по господарству, з батьком у клуні зерно точили на решето (Головко, II, 1957, 83).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | точу | точимо |
2 особа | точиш | точите |
3 особа | точить | точать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | точитиму | точитимемо |
2 особа | точитимеш | точитимете |
3 особа | точитиме | точитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | точив | точили |
Жіночий рід | точила | |
Середній рід | точило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | точімо | |
2 особа | точи | точіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | точачи | |
Минулий час | точивши |