тронка
ТРОНКА, и, ж., діал. Дзвіночок, який чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін. Це найкращий час для чабана - вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах і слухати, як в тихім ранковім повітрі подзвонює тронка... (Гончар, Тронка, 1963, 254); Чабан по голосу тронки чує вночі вівці, знає, як і куди вони йдуть (Рад. літ-во, 5, 1963, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тронка | тронки |
Родовий | тронки | тронок |
Давальний | тронці | тронкам |
Знахідний | тронку | тронки |
Орудний | тронкою | тронками |
Місцевий | на/у тронці | на/у тронках |
Кличний | тронко | тронки |