шарх
ШАРХ, ШАРХ-ШАРХ, виг. Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін. Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх... (Кол., На фронті.., 1959, 29); - Виклепав [Оверко] косу, помантачив.. І поніс, брате, наскрізь через усі гони - шарх! шарх!.. (Головко, І, 1957, 226).