шкарбани
ШКАРБАНИ, ШКАРБУНИ, ів, мн. (одн. шкарбан, шкарбун, а, ч. ), розм. Старе, стоптане, рване взуття (чоботи, черевики і т. ін. ). На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом'яні устілки (Н.-Лев., II, 1956, 200); Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість цих шкарбанів (Крим., Вибр., 1965, 345); Загорнений у довгу материну свитку, закутаний її чорним платком, у шкарбунах на босу ногу, з рукавичкою в руках, він, мов заєць, вискочив з сіней (Мирний, IV, 1955, 299); Опустив [дід Євмен] ноги з ліжка, навпомацки знайшов розтоптані шкарбуни и, покректуючи, почав озуватись (Стельмах, Правда.., 1961, 210).
^ Старий шкарбан (шкарбун) - про стару людину. - Не дивуйтесь на старого шкарбана,- озвався після хвилинного мовчання Жербина, сперся всім великим костистим тілом на ціпок і, втупившись у підлогу, важко зітхнув (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 25); Марко Лукич [Кропивницький] створив закінчений тип чванливого, дурного й нікчемного старого шкарбуна - козацького полковника (Минуле укр. театру, 1953, 149).
шкарбан
ШКАРБАН див. шкарбани.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкарбан | шкарбани |
Родовий | шкарбана | шкарбанів |
Давальний | шкарбанові, шкарбану | шкарбанам |
Знахідний | шкарбан | шкарбани |
Орудний | шкарбаном | шкарбанами |
Місцевий | на/у шкарбані | на/у шкарбанах |
Кличний | шкарбане | шкарбани |