апеляція
АПЕЛЯЦІЯ, ї. ж. 1. юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою. І почав [Кирило Іванович] розказувати, що як секретар з одного зідрав.., а потім і з противника взяв за те, що написав апеляцію (Мирний, І, 1954, 160); За виключеними із партії зберігається право в двомісячний строк подати апеляцію (Статут КПРС, 1961, 9); * Образно. Це було сказано надміру ввічливо, але так, що ніяких апеляцій не припускало (Ле, Міжгір'я, 1953, 102).
2. Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою. - Ну, а те, що все це треба тримати в найсуворішій таємниці, ясно само собою. Ні слова нікому! - Кузнецов звернувся до Супрун: - Ніяких апеляцій до комітету (Головко, II, 1957, 470).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апеляція | апеляції |
Родовий | апеляції | апеляцій |
Давальний | апеляції | апеляціям |
Знахідний | апеляцію | апеляції |
Орудний | апеляцією | апеляціями |
Місцевий | на/у апеляції | на/у апеляціях |
Кличний | апеляціє | апеляції |