аталицтво
АТАЛИЦТВО, -а, с. Обов'язкове виховання поза рідною сім'єю; звичай віддавати дітей знатних батьків на виховання васалам до досягнення ними повноліття у народів Кавказу, арабів, кельтів та ін.; так, юного члена ханського роду змалку направляли до Черкесії, де він під керівництвом аталиків –місцевих князів, що найчастіше були ханськими родичами – одержував чудову фізичну й військову підготовку; зв'язки між вихованцями та аталиками зберігалися назавжди і були дуже міцні; те ж можна сказати й про відносини кримських ханів зі своїми емельдешами – "молочними братами", тобто дітьми аталиків.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аталицтво | аталицтва |
Родовий | аталицтва | аталицтв |
Давальний | аталицтву | аталицтвам |
Знахідний | аталицтво | аталицтва |
Орудний | аталицтвом | аталицтвами |
Місцевий | на/у аталицтві | на/у аталицтвах |
Кличний | аталицтво | аталицтва |